Група № 50/20 Спеціальна технологія
|
№ уроку |
Дата |
Тема |
Домашнє завдання |
|
64 |
15.10.20 |
Притирання. Випадки застосування притирання. Матеріал,
інструменти й пристрої, які застосовують для притирання. Змащування під час
притирання. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
65 |
15.10.20 |
Види притирів. Механізація притиральних робіт. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
66 |
15.10.20 |
Брак під час притирання, заходи із запобігання й
усунення його. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
67 |
15.10.20 |
Організація робочого місця під час притирання, безпека
праці. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
68 |
21.10.20 |
Тематичне оцінювання №3 з теми:
«Виконання простих слюсарних операцій». |
Повторення вивченого матеріалу. |
|
69 |
21.10.20 |
Технологія складання та випробування вузлів і
конструкцій. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
70 |
21.10.20 |
Вимоги до підготовки деталей. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
71 |
22.10.20 |
Методи і послідовність складання, вимоги до складання. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
72 |
22.10.20 |
Технологічна документація на складання. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
73 |
22.10.20 |
Збирання нероз'ємних з'єднань. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
74 |
22.10.20 |
Лудіння, паяння. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
75 |
27.10.20 |
Випадки застосування лудіння і паяння. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
76 |
27.10.20 |
Підготовка деталей до лудіння і паяння. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
77 |
27.10.20 |
Паяння м’яким і твердим припоями. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
78 |
27.10.20 |
Матеріали для паяння. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
79 |
28.10.20 |
Інструменти і пристрої, що використовують під час
паяння. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
80 |
28.10.20 |
Брак, причини, заходи попередження та способи
виправлення його при паянні. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
81 |
28.10.20 |
Заливання підшипників. Послідовність і правила
виконання робіт. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
82 |
02.11.20 |
Безпека праці при паянні, лудінні та заливанні
підшипників. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
83 |
03.11.20 |
Відхилення форми та розташування поверхонь. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
84 |
03.11.20 |
Причини та наслідки виникнення похибки. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
85 |
03.11.20 |
Похибки, виникненні внутрішніми напруженнями. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
86 |
04.11.20 |
Похибки, внаслідок помилок вимірювання. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
87 |
04.11.20 |
Вибір та призначення вимірювальних засобів. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
88 |
04.11.20 |
Основи збереження єдності мір. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
89 |
09.11.20 |
Загальні відомості про технологічний процес механічної
обробки деталей. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
90 |
09.11.20 |
Тематичне оцінювання №4 з теми:
«Виконання прийомів контролю простих деталей». |
Повторення вивченого матеріалу. |
|
91 |
10.11.20 |
Відомості о плоскопаралельних кінцевих мірах довжини. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
92 |
10.11.20 |
Штангенінструменти. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
93 |
10.11.20 |
Мікрометричні інструменти. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
94 |
10.11.20 |
Важільні мікрометри та скоби з відліковим
пристроєм. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
95 |
11.11.20 |
Індикаторні нутроміри та глибиноміри. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
96 |
11.11.20 |
Вимірювальні головки. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
97 |
11.11.20 |
Контроль відхилення форми плоских поверхонь. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
98 |
11.11.20 |
Контроль відхилення форми циліндричних деталей. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
99 |
16.11.20 |
Контроль відхилення розташування поверхонь та осей. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
100 |
16.11.20 |
Вимірювання кутів. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
101 |
17.11.20 |
Кутові міри
довжини та косинці. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
102 |
17.11.20 |
Вимірювання конусів. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
103 |
17.11.20 |
Калібри для контролю конусів. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
104 |
17.11.20 |
Контроль шорсткості поверхні. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
105 |
18.11.20 |
Основні поняття та визначення шорсткості поверхні. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
106 |
18.11.20 |
Безконтактні методи контролю шорсткості. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
|
107 |
18.11.20 |
Контактні методи контролю шорсткості. |
Опрацювати матеріал теми, законспектувати |
До уваги
здобувачів освіти: виконані завдання надсилати на електронну пошту: yguzenkova1980@gmail.com
Теоретичний
матеріал для опанування здобувачами освіти вищезазначених тем уроків
Підсумкова контрольна робота
Виконати тест за посиланням
Урок
№ 107
Тема: «Контактні методи контролю шорсткості»
https://studfile.net/preview/5730200/page:8/
Урок
№ 106
Тема: «Безконтактні методи контролю шорсткості»
https://studfile.net/preview/5730200/page:8/
Урок
№ 105
Тема: «Основні поняття та визначення шорсткості поверхні»
https://studme.com.ua/19420923/tovarovedenie/volnistost_sherohovatost_poverhnosti.htm
Урок
№ 104
Тема: «Контроль шорсткості поверхні»
https://studfile.net/preview/6272869/page:19/
Урок
№ 103
Тема: «Калібри для контролю конусів»
https://studopedia.org/12-32363.html
Урок
№ 102
Тема: «Вимірювання конусів»
https://buklib.net/books/36003/
Урок
№ 101
Тема: «Кутові міри довжини та косинці»
https://studfile.net/preview/5730200/page:5/
Урок
№ 100
Тема: «Вимірювання кутів»
https://buklib.net/books/36003/
Урок
№ 99
Тема: «Контроль відхилення розташування поверхонь та осей»
https://studopedia.ru/16_89657_kontrol-vidhilen-formi-ta-vzaiemnogo-roztashuvannya-poverhon.html
Урок
№ 98
Тема: «Контроль відхилення форми циліндричних деталей»
Урок
№ 97
Тема: «Контроль відхилення форми плоских поверхонь»
https://studfile.net/preview/7221341/page:19/ - п.2
Урок
№ 96
Тема: «Вимірювальні головки»
https://studopedia.com.ua/1_212313_mikrometri-i-vimiryuvalni-golovki.html
Урок
№ 95
Тема: «Індикаторні нутроміри та глибиноміри»
https://studfile.net/preview/6272869/page:11/
http://standart-m.com.ua/izmeritelnyj-instrument/glubinomery/glubinomer-indikatornyj-gi?mova=uk
Урок
№ 94
Тема: «Важільні мікрометри та скоби з відліков
http://standart-m.com.ua/izmeritelnyj-instrument/mikrometry/mikrometr-rychazhnyj-mr?mova=uk
http://standart-m.com.ua/izmeritelnyj-instrument/skoby-rychazhnye/skoby-rychazhnye-sr?mova=uk
http://standart-m.com.ua/izmeritelnyj-instrument/skoby-indikatornie?mova=uk
Урок
№ 93
Тема: «Мікрометричні інструменти»
https://buklib.net/books/36000/
Урок
№ 92
Тема: «Штангенінструменти»
https://buklib.net/books/35999/
Урок
№ 91
Тема: «Відомості о плоскопаралельних кінцевих мірах довжини»
https://buklib.net/books/35998/
Урок
№ 90
Тематичне оцінювання №4
з теми: «Виконання прийомів
контролю простих деталей»
1.
З'єднання
металевих деталей у твердому стані за допомогою припою називається
А) клепанням;
Б) паянням;
В) зварюванням.
2.
До
твердих припоїв належать:
А) мідно-фосфорні;
Б) флюси;
В) свинцеві.
3.
Як
називається інструмент для паяння?
А) припій;
Б) олово;
В) паяльник.
4.
Яке
призначення флюсів?
А) розчинення оксидів;
Б) зачистка поверхонь;
В) нагрівання припою.
5.
Перевірка
відповідності продукції чи процесу, від якого залежить якість продукції,
встановленим технічним вимогам
називається:
А) браком;
Б) технічним контролем;
В) дефектом.
6.
Визначити
призначення рейсмусу:
А) призначений для розмітки окружностей великих
діаметрів;
Б) призначений для ділення відрізків та геометричних
побудов;
В) призначений для нанесення вертикальних, горизонтальних
та паралельних ліній та вимірювання висоти деталей.
7.
Яку
одиницю довжини проставляють на технічних кресленнях:
А) метр;
Б) сантиметр;
В) міліметр.
8.
З
якими поділками нанесена шкала на штанзі штангенциркуля:
А) з
міліметровими поділками;
Б) з
сантиметровими поділками;
В) з поділками
через 5 мм.
9.
Чому
дорівнює величина відліку за ноніусом штангенциркуля ШЦ-І:
А) 0,1 мм;
Б) 0,05 мм;
В) 0,01 мм.
10.
Для
чого на кінцях нижніх губок штангенциркуля уступи з циліндричними поверхнями:
А) для вимірювання внутрішніх розмірів;
Б) для розмічапьних робіт;
В) для вимірювання глибини.
11.
Для
вимірювання відхилень від заданого розміру, а також для перевірки правильного
розміщення поверхонь деталей застосовують:
А) нутромір;
Б) індикатор годинникового типу;
В) мікрометр.
12. Як називається інструмент, що містить тріскачку з
пружиною, вмонтовану у ковпачок?
А) нутромір;
Б) індикатор годинникового типу;
В) мікрометр.
До уваги здобувачів освіти: виконані завдання
надсилати на електронну пошту: yguzenkova1980@gmail.com
Бланк для надання відповідей на тестові
завдання до контрольної роботи
П.І.Б. здобувача
освіти
__________________________________________
Група № 50/20
|
Завдання № |
Варіант відповіді |
|
1 |
|
|
2 |
|
|
3 |
|
|
4 |
|
|
5 |
|
|
6 |
|
|
7 |
|
|
8 |
|
|
9 |
|
|
10 |
|
|
11 |
|
|
12 |
Урок
№ 89
Тема: «Загальні відомості про технологічний процес механічної обробки деталей»
Урок
№ 88
Тема: «Основи збереження єдності мір»
http://vnovosilka.licey.org.ua/news/11-22-31-13-04-2020/
Урок
№ 87
Тема: «Вибір та призначення вимірювальних засобів»
https://studopedia.su/13_37334_vibir-zasobiv-vimiryuvannya.html
Урок
№ 86
Тема: «Похибки, внаслідок помилок вимірювання»
http://um.co.ua/12/12-1/12-14982.html
Урок
№ 85
Тема: «Похибки, виникненні внутрішніми напруженнями»
https://buklib.net/books/36264/
Урок
№ 84
Тема: «Причини та наслідки виникнення похибки»
https://buklib.net/books/35994/
Урок
№ 83
Тема: «Відхилення форми та розташування поверхонь»
https://buklib.net/books/36278/
Урок
№ 82
Тема: «Безпека праці при паянні, лудінні та заливанні підшипників»
http://obrobka.pp.ua/1080-pravila-bezpechnoyi-roboti-pri-ludnn-payann.html
http://obrobka.pp.ua/995-zalivka-pdshipnikv-babtom.html
Урок
№ 81
Тема: «Заливання підшипників. Послідовність і правила виконання робіт»
Урок
№ 80
Тема: «Брак, причини,
заходи попередження та способи виправлення його при паянні»
Урок № 79
Тема: «Інструменти і
пристрої, що використовують під час паяння»
https://danube.pto.org.ua/index.php/component/k2/item/162-tema-4-6-ludinnya-ta-payannya
Урок
№ 78
Тема: «Матеріали для
паяння»
https://danube.pto.org.ua/index.php/component/k2/item/162-tema-4-6-ludinnya-ta-payannya
Урок № 77
Тема: «Паяння м’яким
і твердим припоями»
М'які припої
У повсякденному вжитку під терміном припій найчастіше
розуміється лише група м'яких припоїв із діапазоном температур
плавлення від 90 до 450 °C[6].
За температурами плавлення вони поділяються на:
·
особливолегкоплавкі
(менше 145 °C);
·
легкоплавкі
(від 145 до 450 °C)[7].
Паяння з використанням таких припоїв називається м'яким або низькотемпературним.
Такий тип припоїв зазвичай застосовується в електроніці, в сантехніці (при монтажі трубопровідної арматури) та при з'єднанні металевих частин із
великою площею контакту (листові матеріали) і малими механічними
навантаженнями. Найпопулярніші в даній категорії сплави мають температури плавлення від 180 до
190 °C. Ручне паяння м'яких припоїв здійснюється із застосуванням паяльника або паяльної лампи.
Тверді
припої
Припої з температурами плавлення вищими за 450 °C називаються твердими,
і відповідно до температур плавлення поділяються на:
·
середньоплавкі
(від 450 до 1100 °C);
·
високоплавкі
(від 1100 до 1850 °C);
·
тугоплавкі
(понад 1850 °C)[8].
Паяння з використанням таких припоїв називається твердим або високотемпературним,
а інколи срібним. Найчастіше як тверді припої виступають
сплави міді з цинком або
із сріблом.
Срібний припій часто застосовується у виробництві для з'єднання металевих
деталей, зварювання яких є з різних причин неможливим. Сплави, що
використовуються при цьому, містять значну частку срібла (до 40%) і можуть
містити кадмій.
У ювелірній справі застосовується спеціальні
тверді припої, які проходять металознавчу експертизу. Вони містять
високу концентрацію тих металів, для спаювання яких вони призначені і при цьому
не мають в своєму складі свинцю. Ці припої різняться за твердістю і
визначаються як «емалювальні», «тверді», «середні» і «легкі». Припої для емалювання мають високу температуру плавлення, дещо нижчу
ніж у основного матеріалу, для запобігання невимушеного відпаювання з'єднаннь в
процесі емалювання. В процесі виготовлення виробу, припої інших типів
використовуються в порядку зниження ступеня їх «твердості», для запобігання
відпаюванню вже існуючих швів та з'єднань в процесі паяння нових ділянок.
Легкий припій також часто використовується при ремонті з тих самих причин. Флюс або
«ювелірні рум'яна» (оксид заліза (III), відомий як «залізний
сурик») також застосовується для запобігання відпаюванню з'єднань.
При паянні твердими припоями необхідно застосовувати більш ефективні методи
нагріву ніж звичайні паяльники. Придатним для цього електричним приладом є
спеціальні кліщі для електроконтактного паяння, в яких з'єднувані
деталі затискаються між вугільними електродами і через них пропускається
великий струм. Також можуть використовуватися апарати газового зварювання, пристрої для індукційного
плавлення вихровими струмами, а в окремих випадках
і паяльні лампи.
Урок
№ 76
Тема: «Підготовка
деталей до лудіння і паяння»
http://obrobka.pp.ua/791-payan-zyednannya-ludnnya.html
Урок
№ 75
Тема: «Випадки
застосування лудіння і паяння»
http://obrobka.pp.ua/791-payan-zyednannya-ludnnya.html
Урок
№ 74
Тема: «Лудіння, паяння»
Паянням
називаєтся спосіб одержання нерознімного з'єднання двох однакових або різних
металів за допомогою розплавленого сплаву, що має назву припою.
Від зварювання відрізняєтся тим ,
що кромки основного металу не розплавляются і нагріваются тільки до температури
плавлення припою. В електропромисловості та приладобудуванні паяння є в ряді
випадків єдино можливим методом з'єднання деталей. Його застосовують при
виготовленні електро- і радіоапаратури, телевізорів, деталей електромашин,
плавких запобіжників тощо. Якість, міцність та експлуатаційна надійність
паяного з'єднання в першу чергу залежать від правильного вибору
припою. Не всі метали і сплави можуть бути припоями.
Припої повинні мати такі
властивості: температуру плавлення нижчу за температуру плавлення матеріалів,
що паяють; у розплавленому стані (у захисному середовищі, під флюсом
або у вакуумі) добре змочувати матеріал, що паяється, і легко
розтікатися по його поверхні; забезпечувати достатньо високі
зчіплюваність, міцність, пластичність і герметичність паяного з'єднання.
Луді́ння - покриття металевих
предметів (переважно, сталевих і мідних) шаром олова методом
напилювання, електролізу або зануренням у розплавлене олово; захищає
від корозії.
+Для лудіння
використовують олово або сплав на олов'яній основі. З метою
економії до олова для лудіння додаєтьсясвинець — звичайний сплав для
полуди складається з 5 частин олова і 3 частин свинцю. Доданий до складу
полудивісмут (близько 5%) додає їй блиску і разом з тим знижує температуру
плавлення. Для лудіння харчового посуду домішки свинцю чи отруйних солей не допускаються.
Додавання нікелю і заліза робить посуду твердішою, а нікель додає блиск.
Урок
№ 73
Тема: «Збирання
нероз'ємних з'єднань»
Конструктивних
різновидів нерухомих нероз'ємних з'єднань надзвичайно багато. Більшість з них
може бути віднесено до однієї з трьох груп:
- • з силовим замиканням, відносна нерухомість деталей
в яких забезпечується механічними силами, що виникають в результаті
пластичних деформацій;
- • з геометричним замиканням, здійснюваним завдяки
формі сполучених деталей;
- • сполуки, в основі яких лежать молекулярні сили
зчеплення або адгезії.
До найбільш поширених
процесам збірки нероз'ємних з'єднань відносяться сполуки з гарантованим
натягом, зварені, паяні, склеювані і заклепувальні.
За способом
отримання нормальних напружень на сполучених поверхнях з'єднання з гарантованим
натягом умовно ділять на поперечно-пресові і продольно- пресові.
У першому
випадку зближення сполучених поверхонь відбувається радіально або нормально до
поверхні. Такі сполуки здійснюють одним із таких способів: нагріванням деталі,
що охоплює перед складанням; охолодженням охоплюваній деталі; пластичною
деформацією (наприклад, розвальцюванням), наданням пружності охоплюваній
деталі.
При
поздовжньо-пресовому з'єднанні охоплювана деталь під дією прикладаються уздовж
осі сил запресовується в охоплює з натягом, в результаті чого виникають сили
тертя, що забезпечують відносну нерухомість деталей.
Урок
№ 72
Тема: «Технологічна
документація на складання»
Технологічний
процес обробки деталей,
складання вузлів і машин розробляють у відділі головного технолога заводу або в
цехових технологічних бюро і заносять у спеціальні бланки, що називаються технологічними картами. Ці карти е
основним технологічним документом. Залежно від типу виробництва (індивідуальне,
серійне, масове) технологічні карти бувають різні. Для індивідуального, а іноді
й дрібносерійного виробництва технологічні карти оформляють у вигляді маршруту
— маршрутна карта, де перелічено операції і визначено послідовність їх
виконання. Для великосерійного і масового виробництва технологічні карти
складають на кожну операцію обробки даної деталі. У таких операційних картахє
докладні вказівки, необхідні для обробки та контролю деталей на даній операції.
До
технологічних карт заносять такі відомості: про оброблювану деталь; про заготовку
для деталі (матеріал, з якого її виготовляють, розміри сортового металу в разі
використання його як заготовки та ін.); назву і номери операцій, назву і номери
переходів; про устаткування; про пристрої та інструменти (їх назви, розміри або
шифри); про режим обробки; елементи часу на обробку та їх сума; розряди роботи
по операціях.
Розробляючи
технологічні процеси механічної і слюсарної обробки, часто складають ескізи
обробки по операціях. Правильно складений технологічний процес забезпечує
найповніше використання устаткування, інструмента і пристроїв. При такому
технологічному процесі робота ведеться на найвигідніших режимах. Значення
технологічних процесів у виробництві надзвичайно велике. Вони є вихідним
документом для підготовки виробництва, планування, розподілу й організації
роботи на робочому місці, у цеху і на заводі, для постачання матеріалів,
заготовок, пристроїв та інструментів. Технологічними процесами керуються
виробничі органи підприємства, цеху, дільниці. Вони е керівництвом для майстра та
робітника. Точне виконання розробленого технологічного процесу, оформленого у
вигляді технологічних карт, називається технологічною дисципліною. Технологічна
карта є основним документом виробництва і її вказівки обов'язкові для всіх
осіб, які беруть участь у виготовленні
деталей, у складанні вузлів і машин.
Під
технологічною дисципліною розуміють не тільки додержання послідовності обробки,
записаної в технологічних картах, але й додержання всіх технічних умов. Сувора
технологічна дисципліна забезпечує нормальний хід виробництва, високу якість
продукції, її взаємозамінність, високу продуктивність праці, зменшення браку і
зниження собівартості виробів. Технологічній дисципліні в нашій країні надають
особливо важливого значення, і порушувати її забороняється. Однак технологічний
процес не є чимось незмінним і непорушним, він повинен безперервно
вдосконалюватись на базі нової техніки і передової технології виробництва. Під
час виготовлення деталей їх можна обробляти різними способами та інструментами, за допомогою
найрізноманітніших механізуючих пристроїв та пристосувань. Проте хоч би як
добре і швидко не здійснювалась та чи інша операція, у ряді випадків можна
знайти і застосувати ще кращий, ще продуктивніший спосіб обробки, тобто
прогресивніший технологічний процес. При сучасному рівні техніки особливого
значення набуває творчий зв'язок науки з виробництвом, роль новаторів,
раціоналізаторів та винахідників, які вносять великий вклад у справу
вдосконалення технологічних процесів. Однак необхідні зміни в технологічні
карти мають право вносити тільки працівники технологічної служби підприємства.
Ось чому самочинна зміна технології робітником, майстром та іншими є порушенням
технологічної дисципліни.
Урок
№ 71
Тема: «Методи і
послідовність складання, вимоги до складання»
https://buklib.net/books/36260/
Урок
№ 70
Тема: «Вимоги до
підготовки обробки деталей»
Визначаючи найраціональніший для того чи іншого
випадку метод обробки, враховують тип виробництва (індивідуальне, серійне,
масове), точність обробки та шорсткість поверхні, установлені кресленням і
технічними умовами, а також конфігурацію і розміри деталей та оброблюваних
поверхонь. В умовах індивідуального виробництва слюсар користується
універсальним контрольно-вимірювальним інструментом (масштабні лінійки,
кронциркуль, кутник, штангенциркуль та ін.), працює за допомогою ручних
механізованих машинок, шліфувальних машинок тощо. Якщо, наприклад, треба
виготовити три двосторонніх гайкових ключі, то слюсар, одержавши поковки,
обробляє їх повністю в послідовності, указаній технологічним процесом. Інша
справа, коли виробництво таких самих ключів здійснюється великими партіями в
масовій кількості. Тоді заготовки для ключів, тобто майже готові ключі, слюсар
одержує у вигляді штамповок або литва. Слюсарна обробка в даному випадку
зводиться до деякої обробки та зняття задирок. Тут ручні прийоми робіт значною
мірою механізуються, використовуються спеціальні пристрої та інструменти.
Масове виробництво характеризується випуском виробів на основі принципу
взаємозамінності, розстановкою устаткування за технологічним процесом,
організацією роботи безперервним потоком і максимальною спеціалізацією
операцій, яка не потребує робітників високої кваліфікації. Установлюючи
послідовність обробки і плани операцій, виходять з таких міркувань. Першими
призначають операції, що супроводяться зніманням найбільшого припуску. Чистові обробні операції призначають
наприкінці процесу обробки, щоб уберегти чисто оброблені поверхні від
пошкоджень, запобігти зміні їх розмірів та порушенню правильності розміщення
відносно інших поверхонь деталі. Розробляючи технологічні процеси для
індивідуального і дрібносерійного виробництва, вибирають переважно універсальні
пристрої, придатні для закріплення деталей різних типорозмірів. У
великосерійному та масовому виробництві застосовують спеціальні, нерідко
багатомісні, швидкодіючі пристрої, що забезпечують високу продуктивність праці.
Наприклад, під час обробки в лещатах деталей, що виготовляються у великих
кількостях, витрачається багато часу на закручування і відкручування гвинта
лещат. Для такої обробки вигідно користуватися механізованими лещатами з педальним
затискачем, наприклад пневматичними лещатами. При виготовленні деталей завжди
слід вибирати найвигідніший різальний і вимірювальний інструмент. Наприклад,
якщо деталей небагато і точність їх не перевищує 3-го класу, то для їх
промірювання використовують штангенциркуль; при великій кількості однакових
деталей для перевірок та вимірювань слід користуватися шаблонами, калібрами і
навіть спеціальним вимірювальним інструментом і приладами, які забезпечують
необхідну точність.
Урок
№ 69
Тема: «Технологія
складання та випробування вузлів і конструкцій»
Поняття про технологічний процес складання
Технологічним процесом складання називається процес з'єднання деталей у
вузли, деталей і вузлів у механізми, деталей, вузлів і механізмів в машину.
Деталі, вузли, механізми називаються складальними одиницями. Технологічний
процес складання поділяють на операції, переходи, прийоми, встановлення і рухи.
Операцією називають закінчену частину технологічного процесу, котру виконує
на одному робочому місці один робітник або група робітників. Переходом називають
закінчену частину операції, виконувану на одному робочому місці без зміни
інструментів, поверхонь з'єднання, режимів роботи. Прийом - це частина
переходу, що складається із простих робочих рухів, які виконує один робітник.
Встановлення - надання відповідного положення складальним деталям. При
виконанні цих елементів робітники виконують певні елементарні рухи.
Технологічний процес складання (як і механічної обробки) необхідно
проектувати. Основою для проектування технологічного процесу складання є: складальні
креслення і загальні креслення вузлів і виробів; технічні умови на прийняття і
випробування виробів; виробнича програма підприємства; специфікація вузлів і деталей, що
поступають на складання. Після виконання проектних робіт оформляють відповідну
документацію - технологічні карти, схеми, графіки, карти норм часу. Попередньо вивчають конструкцію машини,
технічні умови на її прийняття і випробування. Далі створюють схему складання,
що визначає взаємозв'язок і послідовність з'єднання окремих елементів, вузлів,
механізмів, машини. Виконують графічну схему (для наочного представлення і
виконання процесу). Усі роботи складального процесу розбивають на окремі
послідовні стадії - складання вузлів, механізмів, агрегатів, машини. Складання
буває вузлове і загальне.
Види складання і форми його організації
Розрізняють такі три види складання:
за принципом повної взаємозамінності;
за принципом неповної взаємозамінності;
за принципом індивідуального припасування.
Взаємозамінністю називають такий принцип конструювання і виготовлення
деталей машин, що забезпечує їх складання без додаткового припасування під час
складання. Взаємозамінність є повна і неповна. При повній взаємозамінності всі
деталі із партії виготовлених займають свої місця в конструкції без підбирання
і припасування. При неповній взаємозамінності деталі виготовляють з великими
допусками на розміри і вони вимагають попереднього сортування. Взаємозамінними
можуть бути деталі, вузли, механізми.
Якщо при складанні машин деталь стає на місце без попереднього сортування
або підбирання до другої деталі, з якою вона спрягається, припасування деталей
не потрібне, то таке складання називають складанням з повною взаємозамінністю
деталей. При такому складанні можлива організація потокового складального
процесу. Воно має місце у великосерійному і масовому виробництвах.
Складання, при якому використовують деталі, виготовлені з великими
допусками на розміри, і яке здійснюють шляхом попереднього сортування та
підбирання їх за розмірами, називається складанням з неповною взаємозамінністю.
Підбирання таких деталей за розмірами, що забезпечують при з'єднанні необхідну
посадку (характер з'єднання), виконується із будь-яких деталей, виготовлених у
границях встановленого допуску. Це індивідуальне підбирання. Частіше попередньо
сортують деталі на розмірні групи в границях того ж допуску - групове
підбирання. Таке складання також застосовується у великосерійному і масовому
виробництвах.
Складання за принципом індивідуального припасування найчастіше застосовують
в одиничному і дрібносерійному виробництвах. Деталі після механічної обробки
потрібно при складанні припасовувати, тобто виконувати додаткові види обробки
відповідно до місця з'єднання. Це можна робити вручну (напилком), чи за
допомогою невеликого настільного обладнання (притирання, розсвердлювання,
розточування, розвертання, опилювання, шліфування та ін.).
Складання з повною взаємозамінністю деталей потребує, щоб оброблені деталі
мали малі відхилення розмірів. Це робить механічну обробку дорогою, проте
витрати на складання значно зменшуються. Складання деталей, що мають неповну
взаємозамінність, дає можливість знизити витрати при механічній обробці, але
витрати на складання більші.
За формами організації складання поділяють на стаціонарне і рухоме.
Стаціонарне складання характеризується тим, що його виконує група
робітників (бригада) на одному нерухомому місці, до якого подаються всі деталі
і вузли. Стаціонарне складання ведуть на звичайних слюсарних верстаках, на
столах і спеціальних пристроях. Загальне стаціонарне складання виконують на
підлозі, на обладнаних стендах, на складальних верстатах. Існують конструкції
складальних верстатів, які дають змогу обертати виріб, що складається, для
надання йому різних положень.
Рухоме складання характеризується тим, що виріб у процесі складання
рухається від одного робочого місця до іншого. Робітники, що знаходяться
постійно на цих місцях, виконують одні й ті ж операції. До кожного робочого
місця поступають деталі і вузли, є необхідні інструменти і пристрої для
виконання даної операції. Стаціонарне складання характерне для одиничного і
серійного виробництв (для окремих вузлів і для масового). Рухоме - для
серійного і масового виробництв. Рухоме складання ведуть на конвеєрах,
спеціальних транспортних пристроях. Рух конвеєра може бути періодичним або
безперервним.
Складання, при якому робота йде безперервно і складені готові вироби
виходять періодично через відповідний (однаковий) проміжок часу називається
потоковим. Метод потокового складання можна застосувати як при нерухомому
процесі складання, так і при рухомому.
Для виконання складання за потоковим принципом потрібно дотримуватись таких
умов:
забезпечення взаємозамінності деталей, при якій виключається припасування
деталей на місці;
розчленування всього складального процесу на окремі операції, як можливо
одинакові або кратні за часом їх виконання;
для кожної операції має бути точно визначена потрібна кількість робітників
певної кваліфікації;
процес складання має бути забезпечений регулярним і своєчасним постачанням
до складальних місць комплектів деталей, вузлів, пристроїв, інструментів і
матеріалів;
вся організація роботи потокової лінії має бути чітко спланованою.
Налагодження потокової лінії є складним, але окупляться значними
техніко-економічними перевагами такої організації роботи: робітники
спеціалізуються на виконанні відповідних операцій; часу на виконання операцій
потрібно значно менше; складання дешевше, отже знижується собівартість виробу;
підвищується пропускна здатність складального цеху; краще використовується
кваліфікація робітників; зменшується площа складальних цехів, є більші
можливості автоматизації процесу складання.
Машини і механізми для процесів складання
Для виконання складальних операцій застосовують:
Затискачі.
Із затискачів найбільше значення мають слюсарні тиски. Є звичайні і
поворотні. Вставні губки виготовляють із м'якої сталі, латуні, листової міді,
алюмінію. Тиски можуть бути механічні і пневматичні, бувають різних
конструкцій. Як затискачі використовують іще струбцини. Вони гвинтові і
пневматичні. Спеціальними затискачами є складальні кондуктори, швидкодіючі
фіксатори, поворотні столи, маніпулятори.
Робочі пристрої.
Вони служать для виконання з'єднань. Робочі пристрої є спеціальні й
універсальні. Найчастіше використовують:
пристрої для встановлення і з'єднання деталей;
пристрої для кріплення базових деталей складованих вузлів;
пристрої для зняття з валів зубчастих коліс, маховиків, для виймання втулок
із циліндрів;
пристрої для піднімання деталей при складанні - скоби, захвати та ін.
поворотні пристрої, які використовують для провертання валів при складанні
двигунів внутрішнього згоряння, парових машин, компресорів;
пристрої для зміни положення складуваних виробів;
пристрої для контролю правильності встановлення (правильності розміщення
деталей, перпендикулярності осей тощо);
пристрої для попереднього стискання пружин, ресор;
пристрої для регулювання, визначення розмірів, випробувань (наприклад,
гідравлічних).
В якості механізмів, що замінюють ручні слюсарні роботи, застосовують,
наприклад, електричні опилювально-шліфувальні машини переносного типу;
електричні та пневматичні свердлильні ручні машини; механічні верстати для
притирання вентилів і клапанів; механічні та пневматичні шабери; електричні та
пневматичні зубила і молотки; електричні і машинні викрутки; гайковерти;
клепальні машини; ручні, механічні, пневматичні, гідравлічні преси; зварювальні
машини; нагрівальні пристрої тощо.
Транспортні пристрої.
До транспортних пристроїв, які використовують у складальних цехах, належать
транспортні машини, підйомники, домкрати, конвеєри, транспортери, рольганги,
візки, карусельні столи та ін. Вибір транспортних пристроїв залежить від
виробу, який складають, від типу виробництва, виробничої програми. Конвеєри для
складальних робіт застосовують різних конструкцій - візкові,
вертикально-замкнені та горизонтально-замкнені, підвісні, стрічкові,
пластинчасті, на підлозі. Застосовуючи той чи інший конвеєр, можна мати пряму чи
замкнену лінію потоку.
При виконанні складальних робіт використовують також контрольні пристрої.
З метою підвищення ефективності процесу складання, крім механізації окремих
складальних операцій, все ширше застосовують автоматизацію.
Технічний контроль і випробування
складених виробів
Технічний контроль складальних процесів має за мету забезпечити потрібну
якість з'єднань деталей і вузлів у складеній машині і перевірити відповідність
цих з'єднань технічним умовам на прийняття. Контролюють окремі з'єднання,
вузли, механізми та цілі машини. Для цього на складальних лініях передбачено
місця виконання контрольних операцій. Обов'язково перевіряють всі відповідальні
з'єднання і вузли. Менш відповідальні перевіряють періодично. При контролі
використовують спеціальні контрольні пристрої.
Після контролю складені вузли, механізми та машини регулюють і
випробовують. Регулювання передбачає встановлення відповідної взаємодії частин,
погодженість роботи окремих механізмів. Відрегульовані вузли, механізми і
машини піддають випробуванню з метою перевірки якості їх роботи.
Випробування поділяють на дві стадії: механічне випробування (обкатування)
і випробування під навантаженням або теплове (для теплових машин).
Випробування механічне проводять з метою перевірки правильності взаємодії
частин і припрацювання тих поверхонь деталей, що труться, за допомогою
спеціальних пристроїв, випробувальних стендів. Випробування проводять доти,
доки не переконаються, що всі частини механізму або машини працюють належним
чином. Після такого випробування механізми і машини випробовують під
навантаженням.
Випробування під навантаженням проводять відповідно до технічних умов. Якщо
випробовують верстат, то при випробуванні проводять роботу в тих умовах і
режимі, що відповідають експлуатаційним. Випробування проводять на повну потужність
протягом встановленого технічними умовами часу. Якщо машина є двигуном -
тепловим, водяним або електричним, то випробування проводять із застосуванням
відповідного виду енергії. При випробуванні поступово збільшують число обертів
і відповідне навантаження.
Записи випробувань здійснюють у журналі випробувань і на їх основі роблять висновки про якість машини (механізму). Якщо виявлено дефекти, вони усуваються або безпосередньо на стенді, або в дефектному відділі. Після усунення дефектів машина йде на повторне випробування.
Урок
№ 68
Тематичне
оцінювання №3 з теми: «Виконання
простих слюсарних операцій»
1.
З якого матеріалу виготовляють зубило?
А) вуглецевої сталі
Б) конструкційної сталі
В) чавуну
2.
За допомогою якого інструмента вирубують канавки?
А) зубила
Б) крейцменселя
В) кернера
3.
Під яким кутом нахиляють рисувалку при нанесенні на метал прямих
розмічальних ліній?
А) 45-60º
Б) 70-80°
В) 80-90°
4.
За допомогою якого інструмента проводять риски на розмічальній поверхні?
А) рисувалки
Б) кернера
В) гладилки
5.
Куди має дивитись слюсар при рубанні металу?
А) на бойок молотка
Б) на ударну частину зубила
В) на різальну частину зубила
6.
Як має рухатись ножівка при різанні металу?
А) З нахилом до працюючого
Б) прямолінійно
В) з нахилом уперед
7.
Як слід різати короткі заготовки?
А) по найвужчому боці
Б) По найширшому боці
В) по діагоналі
8.
Як слід різати метал при закінченні різання?
А) послабити натискування на ножівку
Б) збільшити натискування на ножівку
В) зменшити хід ножівки
9.
Якими ножицями зручніше різати листовий метал по прямій лінії?
А) правими
Б) лівими
В) не має значення
10. Яка відстань називається довжиною
ножиць?
А) повна довжина ножиць
Б) довжина рккоятки
В) довжина різальної частини
- За допомогою якого інструмента готують отвори для
заклепок?
А) зенківки
Б) свердла
В) обтискача
- При прямому методі клепання заклепки вводять:
А) знизу
Б) зверху
В) збоку
До уваги
здобувачів освіти: виконані завдання надсилати на електронну пошту: yguzenkova1980@gmail.com
Бланк для надання відповідей на
тестові завдання до контрольної роботи
П.І.Б. здобувача
освіти
__________________________________________
Група № 50/20
|
Завдання № |
Варіант відповіді |
|
1 |
|
|
2 |
|
|
3 |
|
|
4 |
|
|
5 |
|
|
6 |
|
|
7 |
|
|
8 |
|
|
9 |
|
|
10 |
|
|
11 |
|
|
12 |
Урок
№ 67
Тема: «Організація
робочого місця під час притирання, безпека праці»
http://obrobka.pp.ua/1320-priyomi-pritirannya.html
Урок
№ 66
Тема: «Брак під час
притирання, заходи із запобігання й усунення його»
Брак в процесі
притирання поверхонь може виникнути внаслідок неуважності працюючого,
недотримання ним технологічних прийомів роботи, неправильного вибору притиру,
абразивних порошків .
Наприклад, негладка і нечиста поверхню деталі виходить у випадках застосування
абразивних порошків з великим зерном і неправильного вибору мастила; неточність
розмірів, спотворення геометричної форми - результат неправильного вибору
притиру, великих припусків на обробку і неправильної установки притиру в
процесі доведення; викривлення тонких деталей в процесі доведення або
притирання виходить внаслідок нагрівання деталі під час роботи. При виконанні
доведення і притирання слід стежити за тим, щоб нагрівання деталей не
перевищував 45-50 ° С.
Урок
№ 65
Тема: «Види притирів. Механізація притиральних робіт»
Урок № 64
Тема: «Притирання. Випадки застосування притирання. Матеріал,
інструменти й пристрої, які застосовують для притирання. Змащування під час
притирання»
Немає коментарів:
Дописати коментар